10 квітня 2023, понеділок, 11:25 405 Погляд

Олександр Смирнов: Руйнівно представляти будь-якого українця, який розмовляє російською, – ворогом

Автор тексту: Тетяна Зотова

Редактор: Яків Сташинський

Олександр Смирнов. Фото: Facebook

Поділитись:
Скопійовано

Сценарист, креативний директор та партнер рекламного агентства TABASCO Олександр Смирнов прокоментував заяву новопризначеного міністра освіти та науки Оксена Лісового про взаємозалежність патріотизму та виховання дітей виключно українською мовою.

Свою думку він виклав в соціальній мережі Facebook.

На фронті багато військових, що говорять руською. Кожен з них – патріот України. В Україні безліч людей, що говорять руською. Серед них дуже багато патріотів України. Неможливо побудувати сильну країну, якщо заперечуєш очевидні речі про свою Батьківщину. Руйнівно представити будь-якого українця, який розмовляє руською, - ворогом. Неможливо поміряти, хто любить Україну більше: два вояки в одному окопі, один говорить руською, другий – українською. Хто більше?

І вочевидь, всім сьогодні боляче, що на нас напали окупанти, що вони намагаються відібрати у нас свободу, що щодня гинуть українські вояки. І кожен з нас відчуває особистий біль: від того, що моя дитина тиждень сиділа в підвалі у Ворзелі та пила воду з талого снігу; що новий міністр освіти моєї країни стартував із тези, що патріоти України – це ті, хто виховує своїх дітей українською. Тобто, неможливо бути патріотом, якщо звертаєшся до дітей руською, кримсько-татарською, угорською…

Втім, я розумію образу військового, якого тіпає від руських слів, і я також розумію образу, коли до твоєї розмови втручаються, бо "досить говорити собачою". У кожного свій біль. Зрозуміти його значить порозумітися, стати ближче один до одного. Але замість того, щоб чути та розумітися, Культура Відміни каже: просто змішай людину з лайном, перекручуй факти, маніпулюй поняттями.

Через те, що різко я висловився про заборону руської мови на території НАУКМА, мене намагаються представити українофобом та ворогом українського народу.

Жоден з коментаторів, які сліпо звинувачували мене у неповазі до Мови, не зміг навіть відповісти на найпростіше питання: "де саме я образив українську мову, яку я поважаю як громадянин України та як лінгвіст за фахом?".

Фраза про Могилянку була образливою, так само, як їхнє рішення про заборону руської на території Академії. Бо мені однаково боляче за те, що зробили вони, який приклад подали, до чого це призведе, як це вразить людей, для яких особисте спілкування - це свобода. Як можна забороняти свободу?

І так само мені боляче через те, що своїм різким висловом про Могилянку я образив патріотів України, студентів та викладачів, які могли почути неповагу до традиції українського навчання, чого не було.

Я вважаю необхідним та нормальним ділитися цим із суспільством. Якшо у вас болить, не мовчіть! Якщо вам боляче через чиїсь дії, через паління в будинку, через бухло на дитячому майданчику, через політичні рішення, через будь-що, - не мовчіть! Поділіться своїм болем! Не тримайте в собі! Не бійтеся! Не бійтеся хейту, якщо маєте переконання! Саме свобода слова відрізняє нас від росіян.

І востаннє, мені передали реакцію групи вояків, що б’ють ворога під Харковом: вони сказали, що говорять між собою та зі своїми дітьми руською, а те, що ми обговорюємо – то х*рня київська. Ось так відчувають вони. І мені здається, що їм буде боляче, якщо хтось вирішить поставити під сумнів, чи є вони патріотами України.