2023-02-21T11:11:00+02:00 Публікації 2024-09-17T04:09:21+03:00

Українські Новини

Чому зі справою Шевченка все саме так

Чому зі справою Шевченка все саме так

Новий голова НБУ Андрій Пишний успішно минув період адаптації. Він зберіг усі механізми та процедури, що існували за його попередника Кирила Шевченка, та дуже обережно здійснив кадрові ротації. Пише журналіст та медіаексперт Сергій Лямець спеціально для Українських Новин.

Настав час для другого періоду, заради якого, на мою думку, його власне і призначали. Усе викладене нижче є певною інтегральною позицією, що складена за підсумками численних розмов із представниками банківського товариства і не лише його.

Перше, на що вказують мої співрозмовники, - Пишний є кумом голови Офісу президента Андрія Єрмака. Тож він для очільників держави є «своїм», з ним можна вести справи. Натомість Шевченко був все ж таки «чужим». З «чужим» треба знаходити певний компроміс, рахуватися з його позицією. Інколи навіть треба приймати, зо він не погодиться з певними пропозиціями. Тож відчуйте різницю.

На цьому тлі останнє рішення ВАКС по Кирилу Шевченку вчергове підтверджує: його справа є політичною і певним чином навіть замовною.

Виявилося, що для НАБУ та САП не важливо з'ясувати деталі справи та отримати пояснення Шевченка. Вже зрозуміло, що екс-голова НБУ знаходиться за кордоном та не збирається їхати до України. Але це і є бажаний результат. Бо завданням не є розслідування. Завданням є знищити його репутаційно та тримати за кордоном. Мовою правоохоронців, це називається "підвісити".

У такому стані переслідуваний може жити за кордоном роками. Тим часом правоохоронці закидатимуть йому чергове "приїжджай до України та захищай себе тут, якщо відчуваєш себе невинним". Лунає гарно, але справа не в тому. Бо якщо уявити, що Шевченко таки ризикне приїхати, це не додасть справі швидкості чи прозорості. Бо правоохоронна, а тим більше судова система в Україні не є механізмом справедливості – вони є частиною державного управління. Шукати справедливості за політичною справою – то програшна справа. Скоріше за все, справу Шевченка перетворили б на медіа-шоу тривалістю багато місяців. Повторюся – не стоїть завдання розслідувати.

Це класична політична справа. Зазвичай, політичні справи створюються, аби вибити політика чи особливо потужного чиновника. Ще одна можлива причина – це персональний конфлікт. До речі, про конфлікт Шевченка з Андрієм Єрмаком відомо давно. Але я впевнений, що головним завданням від самого початку було виштовхати Шевченка з посади голови НБУ. Навіщо? Аби призначити на посаду більш комфортного кума Єрмака – Андрія Пишного.

Проміжним завданням було зачистити менеджмент НБУ та держбанків від людей Шевченка, аби призначити замість них своїх людей – це два. Цей процес, власне, зараз відомий під гаслом "ощадизація". Топ-менеджерів з Ощадбанку, який колись очолював Андрій Пишний, вже набрали у правління та Раду НБУ, а зараз працюють, аби призначити на керівні посади у держбанках.

Ось чому потрібно було не розслідувати справу Шевченка, а саме робити масштабний чорний піар на його адресу. Причому, робити це треба "із запасом", бо інакше доведеться знаходити аргументи, чому звільняють кваліфікованих "чужих" менеджерів, аби призначити нехай теж кваліфікованих, але "своїх". Справа, звісно, не у кваліфікації чи сумлінному виконанні обов'язків. Просто потрібні "свої", які мовчазно виконуватимуть завдання та не будуть ставити своїх.

Аби здійснити цю місію швидко та потужно, потрібна "революційна ситуація". Тоді ніхто не помічатиме ощадизацію та відсутність справедливих конкурсів. Тоді ніхто не ставитиме питання до діяльності нового керівництва НБУ. Бо увага суспільства буде прикута до "поганого папєрєдніка", на тлі якого новий керівник виглядає чистим янголом доброчесності. Це є типова політична технологія. Але, як кажуть, найстаріші технології працюють найкраще, нехай про них знають усі.

Усе це пояснює, чому була обрана саме така технологія.

Голова НБУ є особливо захищеним з точки зору закону. Тож найкращий спосіб звільнити його раніше закінчення офіційного строку – це змусити написати заяву за власним бажанням. Традиційно найкращий спосіб для цього – кримінальна справа чи гучний медіа-скандал. Ми нібито переносимося до СРСР часів Сталіна, де опонентам "шили" справи.

Знайти недоліки в роботі Шевченка на посаді голови НБУ було непросто, оскільки він як голова Нацбанку був професійним менеджером. Свої обов'язки виконував доволі непогано.

Довелося б аналізувати професійну роботу, а це складно, довго та непродуктивно. Це факт, який підтверджують коментарі статусних осіб, які я наведу наприкінці цього матеріалу.

Шукати в його діях схеми та корупцію теж було вкрай важко. Довелося б поставити під сумнів, скажімо, рефінансування на "Велике будівництво". А це вже політично недоречно та навіть небезпечно, бо кидатиме тінь на президента, голову його Офісу та політичну силу "Слуга народу". Як і логічне питання, чому призначили Шевченка головою НБУ, голосуючи більшістю у Верховній Раді, коли проти нього була відкрита справа.

Тож довелося знайти аргументи у іншій площині. Мовляв, професійний та гарний голова НБУ, але має невеличку проблему із законом, про яку ми не знали. Ось де стала у нагоді доволі рядова справа, якій вже чотири (!) роки, і яку вже давно могли розслідувати (за бажання).

Відверто кажучи, вести судовий процес за результатами розслідування теж було б важко. Бо адвокати Шевченка напевно б нагадали, що усі фінансові операції «Укргазбанку» підтверджено forensic Baker McKenzie та Deloitte Touche Tohmatsu, а також окремим діагностичним обстеженням PwC, а також Державною аудиторською службою. Нагадали б про підписану між "Укргазбанком" та IFC угоду про кредит з можливістю конвертації в акціонерний капітал банку.

Отже, це була б доволі незручна та складна у реалізації справа. Але, треба визнати, довга та вонюча. Гадаю, саме через це Шевченко вирішив поїхати з України.

І це було на краще. Бо це дуже зручний варіант, як справу можна навіть не доводити до суду. Щойно Шевченку дали виїхати за кордон, як водночас подали до суду на обрання запобіжного заходу. Мовляв, НАБУ просить продовжити розслідування на рік через необхідність додаткових слідчих дій. За 4 роки не змогли отримати доказів, натомість встигли оголосити підозру та розшук.

Далі класика, яку ми власне і спостерігаємо. Ані туди, ані сюди. Аби розслідувати, треба привезти Шевченка до України. А оскільки він сам не їде, то і розслідувати неможливо. Сперечання про курку та яйце, що розтягнеться принаймні на рік.

Шевченко каже, що хоче спілкуватися режимом відеозв'язку? А кому це треба?

Тож спроба подати справу НАБУ як щось окреме – доволі кумедна спроба. В один день (6 жовтня 2022 року) відбулося вручення підозри та голосування Ради про звільнення. Збіг? Вірите у це?

Розшук – теж відвертий фейк. Шевченко постійно інформує НАБУ та САП про місцезнаходження. Гадаю, саме тому журналістам вдалося легко знайти його у Відні.

Скандал наче вогнище - вимагає, аби його певний час підтримували. Тим більше, що далеко не всі менеджери "Ощадбанку" ще обійняли керівні посади. Саме тому, я вважаю, останнім часом роздмухується скандал навколо "Укргазбанку". Спочатку багато перевірок водночас та начебто 3000 порушень. Тепер скандал про начебто міскодінг у обслуговуванні грального бізнесу. Зверніть увагу, фінансові потоки гемблінгу обслуговують близько десяти банків, але ми чомусь знаємо лише один. Чому? Тому що треба саме так. Тому що "Укргазбанк" = Шевченко та його люди.

Зверніть увагу. Знову жодних фактів, самі натяки. Але цього вже досить, аби робити справу. Керівник "Укргазбанку" вже звільнився, на його місце пророкують Антона Тютюна з "Ощадбанку" (звісно, а звідки ж ще?).

А тепер логічний висновок. Чи має Кирило Шевченко шанси отримати політичний притулок у іншій країні? Звісно, має. Бо проти нього ведеться класична політична справа, за якою майоріє особистий інтерес керівника Офісу президента.

Додамо до цього фіктивний розшук, неадекватний запобіжний захід, однобоку позицію суду, конфлікт з Єрмаком, призначення кума голови Офісу президента та системне полювання на людей з команди Шевченка.

На думку моїх співрозмовників, це не правосуддя, це - переслідування. Нехай і у такий дивний спосіб, коли справу просто "підвісили". Доволі звичне явище в Україні, де людяність вимірюється категоріями "але ж не посадили".

КОМЕНТАРІ:

Ганна Дерев’янко, виконавчий директор Європейської Бізнес Асоціації.

Нацбанк - це справжні молодці. Вони в умовах, в які опинилася країна, втримав гривню у відносному порядку – це подвиг.

Навіть в інших країнах, де немає війни, інфляція вища, у тих же країнах Балтії 30%, у спокійній Європі – від 4 до 12%.

Те, що ми маємо інфляцію при такій повномасштабній війні і відносно стабільну гривну, це злагоджена робота Нацбанку та інших органів влади. Якщо дивитися на рік, що минув, можна сказати, що НБУ впорався достатньо добре. Кирило Шевченко, звісно, зробив свій внесок, але він прийшов на міцний фундамент, підготовлений попередньою командою.

Ніна Южаніна, народний депутат

Я переживала, коли призначали Кирила Шевченка. Не можу сказати, що все добре. Є зауваження, але вони стосуються операційної діяльності Нацбанку. Стабільність фінансову йому вдалося зберегти і протягом ковідного періоду, і під час широкомасштабної війни.

Не знаю всіх тонкощів, як приймалися рішення під час війни, але впевнена, йому довелося приймати неймовірно складні рішення і вдалося втримати стабільність під час війни. Те, що Кирило Шевченко не погодився на емісію гривні, значно вплинуло на зміцнення гривні, [Нацбанку] вдалося втримати рівень інфляції 25-30%. Маємо яскравий приклад Туреччини, яка діяла непрораховано і необмежено, і отримавши інфляцію до 100%.

У нього є розуміння самої банківської системи. Він які досвідчений спеціаліст не став її ламати під баченням політиків та влади. Він чітко усвідомлював, як має працювати банківська система, знав, що йому вдалося чи не вдалося зробити – запустити кредитувати реального сектору економіки.

Можливо, він робив свою роботу тихо, мало говорив про свої здобутки, перемоги, а просто як менеджер виконував свою роботу.

Влада намагається дуже популістично впливати на роботу регулятора. Дозволяє собі емісію коштів у значних обсягах. Надає популістичні кредити, підтримуючи свій електорат, при тому, що банківська система не може надавати таку вартість в реальний бізнес. Списує заборгованість без певних процедур і створює широку думку про те, що можна взагалі не віддавати банкам відсотки і не віддавати кредити – війна все спише, та не боятися банківської системи. Наприклад, 5-7-9% - це популістська програма. Якщо середня ставка 11%, за рахунок чого покривати ці кошти? Чи поцікавилися вони, чи є у бюджеті кошти?

Справи, відкриті НАБУ, не можуть служити для тиску на чиновників, і влада не може використовувати їх, тим більше проти таких осіб, як голова Центробанку. Але ось вам яскравий приклад. Не зважаючи ні на що, НАБУ підняли стару справу проти Шевченка. При цьому, за якісь його дії, пов’язані з роботою в "Укргазбанку", за оплату послуг посередників із залучення клієнтів банку. Це звичайна банківська практика комісійних. Це є звичайна практика – я пам’ятаю по своїй роботі аудитором, я таке зустрічала часто. Мені здається, в кожному банку є такі платежі.

Якщо це так просто було встановити, то де вони були усі попередні роки? Я НАБУ довіряла. Цю справу можна дуже швидко розслідувати, якщо там є підставні особи або відмивання коштів. Судячи з того, що це нескладне питання, яке не треба було дуже довго досліджувати і розслідувати, можна зробити висновки, що в даному випадку це використовували спеціально для того, щоб його звільнити і взагалі позбавити його можливості перебувати в Україні.

Насправді час покаже, що буде робити новий керівник [НБУ], як він буде виконувати вказівки. Бо ці перші місяці роботи [Андрія] Пишного ні про що не говорять – він залишив усю працюючу систему на тому ж рівні, з тими ж підходами, які були раніше.

Ця справа підриває професійність наших правоохоронних органів, бо такі аудиторські компанії, як Deloitte (який перевіряв «Укргазбанк»), описують у примітках до своїх аудиторських звітів навіть найменші операції, якщо вони можуть у когось викликати сумніви. Ця справа, швидше за все, розвалиться у суді, як і більшість справ, підготовлених НАБУ. Хіба що буде якась політична воля провести демонстративне покарання.

Судячи з дій владі, призначення Пишного однозначно пов’язане з тісним знайомством. Чи буде в подальшому пан Пишний виконувати вказівки тих, кому він зобов’язаний, – не впевнена. Він має професійну думку.

Можливо, він матиме більше можливостей доводити свою точку зору своїм покровителям. І доводити, що так буде правильно. Сподіваюся, він зуміє вибудувати систему, в якій він, з одного боку, не втратить близькість до покровителя, з іншого – виконуватиме свою роботу.

Олег Гетман, Менеджер групи з реформи банківського сектору ініціативи "Реанімаційний Пакет Реформ"

Ми як аналітичний центр та ще багато інших фахівців з фінансового сектору оцінюємо цей період роботи НБУ позитивно. Особливо позитивною і адекватною була реакція на воєнні дії – це і вчасне підвищення облікової ставки, і дуже слушні валютні обмеження, які були запроваджені для того, щоб не було шаленого валюти з країни.

На нашу думку, його роботу за 5-бальною шкалою можна оцінити на 4+. Тобто, всі дії НБУ були слушні і своєчасні – окрім окремих моментів, зокрема, заборони на послуги українських компаній на страхування воєнних ризиків. НБУ заборонила цю валютну операцію, і це я вважаю неправильним.

Ми як фахівці не готові коментувати політичні питання, тож дуже складно визначити, що було головним фактором відставки, а що другорядним. Це був набір факторів, і важко визначити, який був ключовим.

Щодо комісійних - сравді, є така практика. Але у будь-якій практиці можуть як бути додаткові корупційні чинники, так і не бути. Визначити це може тільки слідство. У нас є НАБУ, ДБР, ВАКС. Пропоную дочекатися хоча б проміжного рішення цих інстанцій.

Тарас Козак, інвестиційний банкір

Вплив війни був надзвичайно великим. Те, що Нацбанк в таких умовах втримав банківську систему, те, що вона не впала, що громадяни переконалися у надійності цієї системи що весь час працювала платіжна система, - це, безперечно, заслуга Національного банку і Кирила Шевченка як його голови на той період.

Між урядом та НБУ доволі часто виникають конфлікти через різні погляди на монетарну політику, курс, розмір облікової ставки, нормативи банку щодо кредитування реального сектору тощо. Це протистояння нормальне, адже стабільність фінансової системи часто вимагає певних рішень, які не подобаються уряду. І так сталося, що хто має більше влади, той може тиснути.

Думаю, що був певний політичний тиск, як до того – на Смолія, на Гонтарєву, - і напевно буде і на Пишного. Просто поки що він новий, є певні домовленості між урядом та Офісом.

Чи є бажання Офісу контролювати Пишного? Так, є. Чи дозволяє це Конституція? Ні. Тому або домовленість, або конфлікт. От ми бачили, що був конфлікт у Смолія, у Шевченка. З Пишним поки немає – але хто знає, що буде далі.

Сергій Фурса, інвестиційний банкір

Сам Національний банк за останній рік провів дуже чудову роботу – відмінно пройшов через кризовий період. Те, що ми бачили, - і збереження макрофінансової стабільності, і стабільність гривні – це в першу чергу заслуга Національного банку. Тому це плюс.

Що було негативно за Шевченко – це кадрові скандали, коли ти приходиш, міняєш всіх під себе. Це такий радянський стиль керівництва.

Його звинувачують у тому, що він платив комісійні витрати за залучений ресурс. Це нормальна банківська практика? В нас, нажаль, є проблема - те, що він платив, і те, що виглядає, як корупційна схема. Але це стандартний формат у багатьох банках, у державних – так точно. Коли ми говоримо про «Укргазбанк» - той переважно залучає кошти державних компаній. І ці державні компанії без таких комісійних коштів не дадуть – вони просто виведуть їх з вашого банку і підуть до іншого банку, де їм дадуть такий "відкат". Така склалася практика.